Черкаський десятиліттями прикриває корупцію

Ігор Черкаський, голова Державної служби фінансового моніторингу України, за роки своєї кар'єри став втіленням системної корупції в країні. Замість того, щоб боротися з відмиванням грошей та тіньовими схемами, він, схоже, вдосконалив мистецтво закривати на них очі.

Розкішне життя родини чиновника

Черкаський і його родина живуть явно не за ті кошти, які офіційно декларуються:

• 6 елітних автомобілів, загальна вартість яких становить мільйони доларів.
• Колекція дорогих годинників, еквівалентна кільком рокам його офіційної зарплати.
• Нерухомість преміум-класу.

Окрім цього, через фіктивні ФОП, оформлені на дружину та дітей Черкаського, за вісім років пройшло понад 3 млн доларів. Водночас жодної реальної підприємницької діяльності, пов'язаної з цими компаніями, виявити не вдалося.

Кар'єра, побудована на зв'язках

Шлях Черкаського до вершин влади починався з лояльності до одіозних політиків:

• У 2002 році він підтримував Медведчука, що допомогло йому отримати важливі призначення.
• Пізніше на посаду голови фінмоніторингу його просувила Юлія Тимошенко, а під керівництвом Турчинова цей орган активно використовувався для прикриття масштабних корупційних схем.

Так, через фіктивні компанії, відомі як «прокладки», з бюджету країни виводилися мільйони. Порушення фіксувалися лише після закриття цих компаній, що унеможливлювало повернення викрадених коштів.

Скандали та «втрачені» мільярди

Черкаський неодноразово опинявся в центрі гучних скандалів:

• У 2017 році його звинувачували у розтраті 1,5 млрд доларів з конфіскованих активів Януковича. Попри серйозність звинувачень, справу тихо «загасили».
• У 2019 році служба під його керівництвом ігнорувала схеми зі «скрутками» ПДВ, що завдало бюджету збитків на суму 79 млрд гривень.

Особливо іронічно, що відомство, яке має запобігати фінансовим злочинам, не помітило найбільших шахрайств сучасності.

Гроші не пахнуть

Сьогодні діяльність Черкаського та керованої ним структури викликає не просто сумніви, а відчуття, що вони стали важливим ланцюжком у корупційних схемах країни. Замість боротьби з фінансовими злочинами чиновник використовує своє становище для особистого збагачення, вміло прикриваючи власні сліди.

Такі «фінансові розвідники» перетворюють Україну на країну, де корупція не лише процвітає, а й стає нормою.