Військовий медик Олександр Заліщук загинув при повторному ударі РФ по Комишувасі

Загибель під час евакуації поранених

3 листопада 2026 року внаслідок авіаудару Російської Федерації по підземному укриттю, яке використовувалося як школа в селищі Комишуваха Запорізької області, загинув військовий медик Олександр Заліщук. Йому було 53 роки. За інформацією, отриманою від рідних, після першого вибуху чоловік одразу кинувся на допомогу пораненим. Він загинув під час другого удару, коли перебував у сховищі разом з іншими людьми.

Свідчення доньки про останні дні

Про загибель батька розповіла його донька Олександра Васьківська. За її словами, спочатку вона дізналася про подію з новин і намагаючись зв’язатися з батьком, не отримувала відповідей. Пізніше їй вдалося дозвонитися до командира бригади, який повідомив, що станом на той момент місце перебування Олександра було невідомим.

«Я спочатку побачила в новинах, що сталося. Почала писати татові, а він не відповідав.... А потім я додзвонилася до командира бригади. Він сказав, що нічого не може сказати, бо поки сам не знає, де він, що тата не знайшли. Тіло вдалося знайти лише вчора в морзі. А потім я побачила відео, де в останні хвилини перед другим ударом в укритті був мій батько. Було видно, як він спускається туди з іншими людьми», — розповіла Олександра.

Рідні зазначили, що до загибелі вони щодня підтримували зв’язок. «Ми постійно зідзвонювалися по відеозв’язку. У нього є онуки, він приїжджав до них, спілкувався. Буквально в суботу ми з дітьми говорили з ним по відеозв’язку. А в понеділок він уже не відповідав», — згадує донька.

Життєвий шлях і професійний вибір

Домом Олександра Заліщука був Житомир, де на нього чекали дружина та донька з онуками. У мирному житті він змінив кілька професій: працював учителем і фельдшером. Також він писав вірші. Рішення піти на війну за контрактом у 2024 році було зумовлене медичним досвідом та знайомим, який служив у тій самій бригаді.

Донька описує батька як людину з неймовірно світлим характером і невичерпним почуттям гумору. «Тато писав вірші і був дуже веселою людиною. Його всі знали тільки за позитив, бо він міг у будь-якій ситуації сказати щось, що людям підніме настрій. Навіть коли здавалося, що це неможливо. Усі найкращі спогади мого дитинства пов’язані з ним. Він був моїм найкращим другом, який підтримував мене у будь-чому», — ділиться Олександра.

Останнє прощання

Наразі родина чекає на завершення процедур та підготовку документів у морзі. Доправлення тіла Олександра Заліщука до Житомира допоможе організувати пошукова місія «На щиті». Дата похорону поки не визначена.

«Мій шок ще не минув. Віра, що це трапилося, не настала. Просто хочеться думати, що хтось помилився. Його не мало там бути. Але він хотів допомогти. Знав, що там дуже мало медиків. Тато зараз би придумав, що сказати, щоб було трохи легше. Обов’язково пожартував би, і стало б краще...», — каже Олександра Васьківська.