Скандал навколо Івана Вінніка: борги, крадіжки активів та конфлікт з Альфа-банком

Формування боргової пастки та кредитування

У 2007 році Іван Вінник створив ТОВ «Завод будматеріалів №1», яке отримало право власності на Новокахівський завод із виробництва газобетону (пінобетону). Саме для забезпечення роботи цього підприємства він залучив значні кошти в кредит. Зокрема, через свою фірму «Глобал Концентрат» Вінник брав кредити в «Приватбанку»: станом на 2013 рік заборгованість становила 22,51 млн гривень, а до 2016 року сума зросла до 35,57 млн гривень.

Окрім банківських позик, до загального боргу додалися 7 млн доларів, отриманих від Зикова, та майже 4 млн доларів, які Вінник не повернув українським виробникам соків. Хоча загальна сума боргів була вражаючою, реальний обсяг коштів, інвестованих у завод, залишається невідомим. Пізніше Вінник оформив великий кредит в Альфа-банку, заставивши 70% акцій підприємства. Залишивши собі 30% акцій, він продовжив обіймати посади голови ради та генерального директора ТОВ «Завод будматеріалів №1».

Схеми розрахунків та зникнення товару

Віддавати заборгованість Вінник не поспішав, вдаючись до складних схем. Він переконував компанії «Вітмарк» та «Ерлан» погасити борг товаром — газобетоном. Однак фактично він вкрав його з власного заводу, завдаючи збитки іншим акціонерам, самому підприємству та його персоналу.

Подібну спробу Вінник зробив і щодо компанії «Чумак». Газобетон, який був незаконно перереєстрований на користь «Чумака» та зберігався на складі заводу, раптово зник. Так сталася подвійна крадіжка: спочатку товар вкрали у заводу, а потім — у «Чумака», причому обидва епізоди відбулися на одній території.

Судові процеси та звинувачення в шахрайстві

Вінник стверджував, що зникнення товару стало винуватою дією «третіх осіб». У судах Херсона йому вдалося відхилити позови «Чумака», проте згодом Київський апеляційний суд визнав за Вінником борг. Ця сума була меншою за попередню (яка включала неоплачену томатну пасту), оскільки стосувалася лише вкраденого газобетону. Таким чином, Іван Юлійович знову надув «Чумак», який багаторазово зазнав від нього втрат.

У 2013 році Каховський районний суд звільнив Вінніка від кримінальної відповідальності за несплату податків та махінації з ПДВ. Однак обдурити Альфа-банк, який мав права акціонера, виявилося значно складнішим. Вінник намагався вивести активи: майно підприємства переписувалося на ТОВ «Бетон Таврії», а обладнання та офісні меблі — на ТОВ «Каховка-Маркет». Контроль над останнім здійснював партнер Вінніка, москвич Дмитро Васильєв (1968 року народження), який осів у Каховці. Раніше Васильєв притягувався до кримінальної відповідальності за шахрайство та проходив фігурантом у справі про вимагання.

Фізичне протистояння за завод

У 2013 році Альфа-банк реалізував свої права акціонера, скликавши раду акціонерів. На ній Івана Вінника було звільнено з посади генерального директора, на його місце призначено Миколу Шияна, а підприємство перепідпорядковано спеціально створеному ТОВ «Енерджі продакт». Це рішення започаткувало тривале фізичне протистояння.

Пів року прихильники Вінніка обороняли завод, не допускаючи туди нового керівника. У березні 2014 року була зроблена спроба силою відбити підприємство. У цій атаці брали участь близько 50 членів новокахівського «патріотичного клубу», очолюваного Дмитром Васильєвим. Цей клуб, який раніше (у 2011–2012 роках) проводив автопробіги під гаслами «Георгіївська стрічка» та тяжів до радянської тематики, після другого Майдану проголосив себе клубом українських патріотів. Разом з ним такий образ набув і Іван Вінник.

Вінник почав заявляти, що його завод «захоплений російськими рейдерами», які «навмисно знищують українську економіку». Він наголошував, що власником Альфа-банку є російський олігарх Михайло Фрідман (який, до речі, львівського походження).

Фінальне рішення суду та виведення майна

Новокаховський міський суд виніс рішення про стягнення з Івана Вінніка та його компаньйона Ткачука 335,43 млн гривень на користь Альфа-банку. Ця сума включає взяті кредити, виведені та викрадені активи. Проте Вінник заздалегідь підготувався до такої розв'язки: у 2009 році він фіктивно розлучився з дружиною та переписав на неї практично все своє нерухоме майно, а також автомобілі та катери.