Святогірськ: життя під обстрілами, порятунок сотні собак та віра в повернення близьких

Мешканці Святогірська на Донеччині продовжують жити у зоні безпосередніх бойових дій, попри постійну загрозу обстрілів та руйнування інфраструктури. Кореспонденти проєкту "Ukraїner" 20 серпня відвідали місто, а 23 жовтня опублікували детальний репортаж, підготовлений Мирославом Лаюком, про те, що тримає людей у рідних домівках і як вони адаптуються до нових реалій.

Причини залишатися: від тварин до історичної землі

Гул вибухів, руйновані будівлі та антидронові сітки, що обмежують простір, стали частиною повсякдення. Проте не всі поспішають залишати місто. Основними причинами залишатися місцеві називають догляд за тваринами, необхідність надавати гуманітарну допомогу, а також страх, що небезпека чекає будь-де, і нездатність уявити собі життя за межами рідної землі на невизначений термін.

Монах Рафаїл заявив журналістам, що покине монастир лише за рішенням керівництва. Він додав, що коли серед братії виникає розмова про від’їзд, навколо «повисає тиша». Для багатьох святогірчан надію підтримує сама Святогірська лавра, яка домінує над містом і слугує важливим центром зв’язку.

Повсякдення під вогнем: історії людей

Начальник адміністрації міста Володимир Рибалкін, який постійно перебуває зі зброєю, провів для гостей екскурсію вулицями, що нагадують про колишні будівлі теперішніми руїнами. Він наголосив:

«Думаємо, що ми тут залишимося. Ці землі ніхто не віддасть. А захищати ці землі – честь».

Представник медіа StopCor розповів про випадки, коли люди пішки переміщувалися з Лиману до Святогірська, сподіваючись знайти безпечніше місце. Місцеві жителі повідомляли начальнику адміністрації про таких переселенців, щоб організувати їхнє вивезення автомобілями.

У місті продовжують працювати комунальні служби та працівники сфери гуманітарної допомоги, які забезпечують життєдіяльність громади. Мешканці переміщуються по «лісо-дворових» шляхах, вивозячи питну воду та речі зі зруйнованих квартир.

Одна з мешканок, яка пересувається велосипедом і працює вишивальницею, розповіла, що в дорозі «слухає небо». Вона показала на телефоні свої роботи, серед яких зображення Всіхсвятського скиту Святогірської лаври. Ця споруда була зруйнована вогнем 4 червня 2022 року, але тепер існує у вигляді ниткових хрестиків на полотні.

Інша жінка поділилася трагічною історією: її син загинув, захищаючи Україну, і вона поховала його у закритій труні. Попри це, вона зберігає віру в те, що син ще живий. Подібну історію розповів і Володимир Рибалкін: його син, командир танкового взводу, зник безвісти три роки тому. Останнє місце його перебування зафіксували в Нью-Йорку на Донеччині.

Догляд за сотнею собак у вогнищі війни

Окремою героїнею репортажу стала мешканка, яка з початку повномасштабного вторгнення піклується про покинутих тварин. Під її опікою перебуває близько сотні собак. Частина з них живе на території кількох дворів, інші жінка знаходить на вулицях або бере на лікування.

Кожного ранку вона готує близько 40 літрів каші, яку розвозить по місту, та лікує хворих тварин. Жінка висловлює тривогу щодо наближення зими, згадуючи минулорічні морози, коли деякі тварини померли, залишившись прив’язаними після евакуації господарів через обстріли, холод і спрагу.

Попри важкі умови, вона зберігає звички мирного часу, наприклад, робить манікюр:

«Це по старій памʼяті, що не можу я без манікюра. Ось так з нігтями – ніби і війни немає».

Святогірська лавра: життя попри руйнування та скандал

Журналісти відвідали й Святогірську лавру, яка зазнала пошкоджень унаслідок бойових дій. Попри руйнування, на території працюють люди, а монахи докладають зусиль для підтримки господарства та забезпечення потреб мешканців.

У репортажі згадано про колабораційну діяльність митрополита Арсенія, якому висунуто обвинувачення у поширенні інформації про розташування підрозділів Сил оборони та підтримці російської агресії. Судовий розгляд справи триває, попри заперечення обвинуваченого.

Монах Рафаїл розповів про умови життя: у монастирі працюють генератори, вирощують продукти, функціонують кухня, пекарня та майстерні, попри пошкодження частина будівель. На території лаври перебувають не лише ченці, а й цивільні, зокрема лежачі та маломобільні люди.

Рафаїл згадав загиблих: 1 червня 2022 року під час обстрілу лаври загинули троє людей, пізніше помер монах Варсонофій, ще двоє отримали поранення. Поліція розслідувала обставини нападу.

Попри загрози, монастир зберігає порядок. Під час екскурсії Рафаїл показав кузню, де працює монах Спиридон, а також просфорню. На запитання про апокаліптичність ситуації, монах послався на історію Йони, сказавши:

«Тому для нас апокаліпсис – це про те, що залежить від того, як ми себе будемо поводити».

Зниклі та надія на висоті Артема

Репортаж завершився на висоті біля пам’ятника Артему. Журналісти згадали історію 40-річного Олександра, який мав інвалідність з дитинства та жив із матір’ю біля центру міста. У листопаді минулого року, перед настанням морозів, він зник безвісти, не залишивши слідів. Місцеві вважають цю ситуацію незрозумілою.

Жінка, яка надає гуманітарну допомогу, повідомила, що мати зниклого чоловіка зараз проживає в лаврі, проте зустрітися з нею журналістам не вдалося.

Підозри та віра щодо перебування зниклого розходяться й масштабуються, подібно до горизонтів Святогірщини, які розгортаються з височини пам’ятника Артема.

Начальник адміністрації Володимир Рибалкін продовжує інформувати громадськість про актуальну ситуацію у громаді, останній звіт він опублікував наприкінці другої декади жовтня.