Суд змусив військову частину звільнити студента, якого мобілізували за підсумками перевірки ТЦК

Судове рішення: незаконність призову та обов’язок звільнити

Закарпатський окружний адміністративний суд постановив звільнити з військової служби чоловіка, якого мобілізували після скасування студентської відстрочки. Судові органи визнали протиправними дії територіального центру комплектування (ТЦК) та накази військової частини, оскільки ТЦК не мав повноважень самостійно оцінювати, наскільки ефективно студент проходить навчання.

Справа № 260/4323/26 вирізнялася тим, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, щоб забезпечити повне відновлення прав особи, і зобов’язав командування частини виключити чоловіка зі списків особового складу.

Обставини справи: вступ до університету та перевірка ТЦК

Позивач здобував ступінь бакалавра за спеціальністю «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво» на денній формі навчання у приватному закладі «Київський університет культури». Згідно з довідкою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) від 18 травня 2026 року, навчання мало тривати до 30 червня 2027 року. На підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чоловіку було надано відстрочку від призову, про що свідчили дані в застосунку «Резерв+».

Однак ТЦК ініціював перевірку законності користування цією відстрочкою. Представники центру стверджували, що чоловік фактично не відвідує заняття, не виконує індивідуальний навчальний план і вступив на навчання з метою ухилення від військової служби. ТЦК вважав, що такі дії суперечать сутності студентської відстрочки, яка призначена для тих, хто дійсно здобуває освіту.

16 травня 2026 року комісія з питань надання відстрочок скасувала відстрочку. Того ж дня начальник ТЦК видав наказ № М250 про призов під час мобілізації. Командир військової частини наказом № 138 зарахував чоловіка до списків особового складу.

Позиції сторін у суді

ТЦК заперечував проти позову, наполягаючи на тому, що комісія обґрунтовано анулювала відстрочку через відсутність фактичного навчання. Центр також вважав оскарження наказу про призов неефективним, оскільки його скасування не відновить попереднього становища позивача. Військова частина також просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що командир не уповноважений переглядати рішення ТЦК чи перевіряти право на відстрочку повторно.

Натомість Київський університет культури підтвердив, що на момент скасування відстрочки чоловік залишався студентом денної форми навчання і не був відрахований. Університет також засвідчив, що позивач відвідував заняття відповідно до навчального процесу.

Чому суд визнав дії ТЦК протиправними

Суд звернув увагу на пункт 65 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації (постанова КМУ № 560). Ця норма дозволяє скасовувати відстрочку лише у разі втрати чи зміни підстав, на яких її було надано. Суд встановив, що ТЦК не довів наявність юридично значущих обставин, які свідчили б про втрату чоловіком права на відстрочку.

На момент ухвалення рішення позивач продовжував навчатися за денною формою. Відповідач не надав доказів його відрахування, переведення на іншу форму навчання чи втрати права на відстрочку з інших законних підстав. Документів від закладу освіти, які б підтверджували невиконання навчальної програми в обсязі, що призводить до припинення статусу здобувача освіти, також не було.

Суд наголосив на розмежуванні повноважень: питання організації освітнього процесу, виконання студентом навчальної програми, обліку результатів навчання та застосування заходів впливу за порушення навчальних вимог належать до компетенції університету. ТЦК не може підміняти собою заклад освіти і робити висновки про втрату права на відстрочку лише на підставі власних припущень про неналежне навчання.

Вихід за межі позовних вимог та звільнення зі служби

Особливістю справи стало те, що позивач не заявляв окремої вимоги про скасування рішення комісії ТЦК. Проте суд зазначив, що саме це рішення стало підставою для призову та зарахування до частини. Керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вийшов за межі позовних вимог, визнавши протиправним та скасувавши рішення комісії про анулювання відстрочки.

Щодо звільнення зі служби, військова частина посилалася на правову позицію Верховного Суду у справі № 160/2592/23 (постанова від 5 лютого 2025 року), згідно з якою процедура призову є незворотною. Однак Закарпатський окружний адміністративний суд виявив істотні відмінності: у справі ВС оскаржували порушення під час ВЛК, тоді як тут предметом оскарження був безпосередньо наказ ТЦК про мобілізацію особи, яка мала право на відстрочку.

Суд врахував, що командир частини діяв на підставі документів від ТЦК і не був зобов’язаний перевіряти законність скасування відстрочки. Проте законність призову була порушена. Хоча Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» не передбачає незаконну мобілізацію як окрему підставу для звільнення, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав необхідно скасувати наказ про зарахування та зобов’язати звільнити чоловіка. Це випливає з принципу ефективного судового захисту та практики ЄСПЛ: помилки державних органів не повинні виправлятися за рахунок громадян.

Результати судового рішення

За результатами розгляду справи № 260/4323/26 суд частково задовольнив позов:

1. Визнав протиправним та скасував рішення комісії ТЦК від 16 травня 2026 року в частині скасування відстрочки.
2. Визнав протиправним та скасував наказ начальника ТЦК № М250 від 16 травня 2026 року в частині призову.
3. Визнав протиправним та скасував наказ командира військової частини № 138 від 16 травня 2026 року в частині зарахування до списків особового складу.
4. Зобов’язав військову частину виключити чоловіка зі списків особового складу та звільнити його з військової служби.

Суд відмовив у задоволенні вимог щодо визнання протиправними дій із взяття на військовий облік та внесення відомостей про ВЛК, а також не зобов’язав ТЦК негайно поновлювати облікові дані, оскільки на момент розгляду справи чоловік фактично залишався військовослужбовцем. Ці питання мають вирішуватися після фактичного звільнення. Також суд постановив стягнути на користь позивача 2 129,92 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК.