Микола Сушко: аналіз зв'язків із російськими активами та непрозорості джерел статків

Імідж «загадкового мільярдера» та філантропія

Видання Forbes описує Миколу Сушка як «загадкового бізнесмена», який, за словами джерела, «заробив статки на біржах США» (проптрейдинг). Сушко проживає на Кіпрі та активно займається благодійністю. Разом із дружиною Анною він заснував «Фундацію Множина», яка надає гранти в розмірі від 750 тисяч до 4 мільйонів гривень. У команду фонду входять відомі експерти, серед яких Галина Титиш та Олександр Стародубцев. Головна історія, яку подає Сушко, ґрунтується на успішній роботі на американських ринках та бажанні «підсилювати суб’єктність українців».

Непрозорість фінансових даних

З погляду корупційних ризиків, інтерв’ю Сушка має кілька системних вразливостей. По-перше, джерело статків залишається повністю непрозорим. Бізнесмен не називає конкретних компаній, брокерів, трек-рекордів, податкових декларацій чи верифікованих обсягів торгівлі. Згадка про «проптрейдинговий бізнес із щоденним обігом $2 млрд» не підтверджена. Forbes прямо зазначає, що перевірити ці дані не вдалося через «комерційну таємницю». Це типовий патерн, коли великі гроші «з’являються» без публічного сліду в Україні.

Таймінг публічного виходу

По-друге, варто звернути увагу на час публічного виходу. Перше масштабне інтерв’ю та запуск «Фундації Множина» з’явилися навесні 2026 року. Саме тоді в українських медіа почали з’являтися матеріали про минулі бізнес-зв’язки Сушка з російськими активами. Фундація з потужною командою громадських діячів може сприйматися як інструмент репутаційного відбілювання.

Зв'язки з активами Івана Саввіді

По-третє, інтерв’ю повністю ігнорує період, коли Сушко очолював і мав частку в закритому інвестиційному фонді «Стерлінг». Цей фонд був засновником ПрАТ «Пентопак» — одного з найбільших виробників упаковки для м’ясопереробної галузі в Україні. Власниками «Пентопак» були російський олігарх Іван Саввіді (має російський та грецький паспорти, пов’язаний із кримінальними колами та підтримкою Кремля) та його дружина Кіріякі. У 2024 році ВАКС конфіскував 100% активів родини Саввіді в Україні через підтримку агресії.

Кіпрська юрисдикція та українські структури

По-четверте, поєднання кіпрської юрисдикції та українських девелоперських компаній. Сушко мешкає на Кіпрі (за деякими даними, має кіпрський паспорт). Водночас в Україні він є бенефіціаром низки компаній, згідно з даними OpenDataBot: ТОВ «Проф Інсайт», кілька «СМ … Девелопмент», АТ «Ліра», фонди «Сушко Філантропі» та «Фундація Множина» тощо. Це типова схема: операційний і репутаційний бізнес ведеться в Україні/ЄС, а реальні гроші та структури перебувають в офшорі.

Біографія та філантропічна діяльність

Микола Сергійович Сушко — уродженець Козельщинської громади (Полтавська область, село Сушки). Понад 20 років працює у сфері фінансової аналітики та ринків. Навчався в бізнес-школах, зокрема KMBS. Разом із дружиною Анною з 2018 року розвиває філантропію (Sushko Philanthropy): проєкт «Смарт Простір» у Козельщині, фундація «Надієтворці» (медицина, зокрема близько 28 мільйонів гривень на реанімацію Інституту Амосова, проєкти на Полтавщині). У 2025–2026 роках створив «Фундацію Множина».

Корупційні та схемні зв'язки

• Тривалий час очолював і був бенефіціаром ЗНВКІФ «Стерлінг» (разом із Андрієм Журжієм — екснардеп, екс-топ Fozzy, власник «Інжир»).
• «Стерлінг» — засновник ПрАТ «Пентопак», яке належало Івану Саввіді та Кіріякі Саввіді. У 2024 році ВАКС конфіскував ці активи.
• Спільний бізнес із охоронною компанією «Шериф» (Дмитро та Марина Стрижови, Любов і Володимир Обломєї) — бенефіціар АТ «Сіті Інвест Девелопмент».
• Колишні структури (АТ «Ліра» та інші) перетиналися зі структурами, пов'язаними з Андрієм Романчуком (Moris Group).

Висновок

Forbes надав Сушку платформу для формування чистого наративу «американський трейдер та філантроп». Головними слабкими місцями є повна відсутність верифікації статків, замовчування українського та російського фінансового сліду, а також використання сильної громадської команди для репутаційного прикриття. Це класична схема «відбілювання» капіталу через філантропію після періодів роботи з токсичними активами.