Київський суд виправдав зятя Ківалова та ексзаступника прокурора у справі про хабар

Виправдувальний вирок після 11 років розслідування

Шевченківський районний суд Києва виніс вирок у резонансній справі, яка тривала майже 11 років. Колегія суддів визнала невинуватими колишнього заступника прокурора Подільського району Олексія Білого та колишнього прокурора того ж відділу Сергія Нечипоренка. Останній є зятем екснародного депутата Ківалова.

Обвинувачення стосувалося вимагання та отримання неправомірної вигоди в розмірі 150 тисяч доларів США. Ці кошти мали стати винагородою за закриття кримінального провадження. Вирок ухвалено за пунктом 1 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України: суд дійшов висновку, що сам факт вчинення злочину не доведено.

Деталі обвинувального вироку

За версією слідства, події відбувалися восени 2015 року. Тоді Білий, обіймаючи посаду заступника прокурора, мав вплив на кримінальне провадження № 42014100070000148, яке стосувалося оформлення права на комунальне приміщення в Києві. Нечипоренко на той момент уже не працював у цій прокуратурі, але, за даними обвинувачення, саме він мав виставити вимогу грошей та прийняти їх.

Затримання фігурантів відбулося 30 листопада 2015 року. Того ж дня прокурор виніс постанову про закриття справи. За актом, Нечипоренко в автомобілі біля будинку на Лук’янівці передав документ і отримав пакет із грошима. Курс Національного банку України на ту дату становив 3,6 гривні за долар.

Спочатку, за даними слідства, вимагали 200 тисяч доларів, але після торгів у ресторані суму зменшили до 150 тисяч.

Обвинувачення та захист

Олексію Білому інкримінували отримання неправомірної вигоди службовою особою на відповідальному становищі, вчинене групою осіб з вимаганням (ч. 4 ст. 368 КК). Сергію Нечипоренку закинули пособництво у вчиненні цього злочину (ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК). Обидвоє обвинувачені заперечували свою вину.

Чому суд не повірив доказам

Судова колегія детально розібрала доказовий ланцюг і виявила критичні прогалини. Основними причинами виправдання стали такі фактори:

• Провокаційний характер дій. Суд констатував, що до звернення заявника в правоохоронні органи об’єктивних ознак вимагання хабара не зафіксували. Подальші дії відбувалися за ініціативою заявника, а після залучення його до конфіденційного співробітництва — під контролем оперативників. Суд прямо назвав це провокацією.
• Відсутність впливу на рішення. Прокурор, який 30 листопада 2015 року заклав справу, у суді заявив, що рішення ухвалив самостійно. Він не підтвердив, що Білий тиснув на нього.
• Недокументована передача актів. Обвинувачення будувало ланцюжок передачі постанови: від процесуального прокурора до Білого, потім до Нечипоренка і заявника. Суд не побачив допустимої фіксації жодного з цих етапів. Хоча оригінал і копії згодом опинилися в матеріалах справи, окремого протоколу отримання документів від заявника немає. Для контрольованої операції відсутність відеозйомки чи протоколу передачі суд вважав критичним.
• Сумніви щодо грошей. Реальною була лише сума 20 тисяч доларів. Решта — 1 300 імітаційних купюр номіналом 100 доларів. Протокол огляду та вручення «мічених» коштів не витримав перевірки на достовірність. Момент передачі пакета не зафіксували, тому суд не змів встановити, що саме знаходилось у ньому в момент передачі.