Бордель у ЖК Delmar у Дніпрі: що відомо про заклад на Яворницького

У житловому комплексі Delmar у центрі Дніпра, за твердженнями авторів публікації, може працювати заклад із надання інтимних послуг. Йдеться про квартиру на 15-му поверсі будинку за адресою проспект Дмитра Яворницького, 72Б.

Київський офіс "Мережі Ланет" тимчасово припинив прийом клієнтів через загрози безпеці

Інтернет-провайдер "Мережа Ланет" повідомив про тимчасове закриття Центру обслуговування абонентів у столиці. Компанія запевнила, що технічні роботи та підтримка користувачів продовжуються в онлайн-режимі.

Рейдерський захват швейцарського проєкту River Side: Шевченко втік до Чорногорії, залишивши вкрадені землі

Ексвіцепрезидент Федерації боксу Києва Володимир Мікуленко розкрив деталі схеми, за якою Кирило Шевченко та його спільники заволоділи активами швейцарських інвесторів на Десні, використовуючи підроблені документи.

Поліція розслідує розтрату 2,2 млн грн у КП «Плесо» на свердловині та будівлі

Слідство встановило завищення вартості робіт на 475,7 тис. грн та переплату за модульну конструкцію на 1,74 млн грн. Підозру вручено ексголові комунального підприємства та керівництву підрядних компаній.

Українець Журавльов, якого затримали у Хорватії через «Північний потік», заявив про бажання отримати притулок

Адвокат Володимира Журавльова повідомив, що його підзахисний звернувся до хорватських властей із проханням надати політичний захист, посилаючись на відсутність гарантій чесного суду в Німеччині.

Чому сотні танків з ХБТРЗ не відправляють на фронт

Чому сотні танків з ХБТРЗ не відправляють на фронт
Чому сотні танків з ХБТРЗ не відправляють на фронт

Вже який місяць люди в соцмережах обурюються тим, що на наших заводах і складах простоює військова техніка, яка так потрібна на фронті. У ситуації вирішив розібратися особисто радник міністра МВС Антон Геращенко.


"Все для фронту! Все для перемоги!" (Все для фронту! Все для перемоги!)

Нещодавно я був у рідному Харкові з метою вивчити ситуацію з роботою військових заводів, які виробляють та ремонтують бронетехніку.

Спочатку ця ініціатива в мене з'явилася після того, як я вчергове побачив у соцмережах фото сотень танків, що стоять на Харківському бронетанковому ремонтному заводі (далі ХБТРЗ), із підтекстом, що там є 300 танків, які за чиїмось злим умислом не направляються на фронт.

І ось нещодавно мені вдалося вибратися до Харкова, щоб поставити крапку над «і» та розібратися в суті питання — що насправді відбувається з забезпеченням фронту основними бойовими танками.

Для початку короткий екскурс про те, які танки дісталися нам у спадок від СРСР і які вміє виробляти Україна.

У СРСР із його командно-адміністративною економікою створювали конкуренцію між державними заводами, щоб хоч якось розвивати наукову думку та впроваджувати інновації.

Танки випускали два гіганти радянської промисловості: один — це Нижньотагільський вагонбудівний завод, який випускав танк Т-72, а зараз випускає його модернізовані версії Т-90.

І другий — Харківський завод імені Малышева та конструкторське бюро імені Морозова, які сконструювали Т-64, а пізніше — Т-80 з інноваційним на той час газотурбінним двигуном, щоб утерти ніс американцям із їхнім танком «Абрамс М-1».

У танку є три найважливіші вузли — башта, двигун + трансмісія та ходова частина.

Так, дійсно на Харківському БТРЗ зберігається понад 500 танків. З них 86 танків — це танки останньої радянської моделі Т-80, випущені заводом імені Малышева Т-80 із газотурбінними двигунами, які вироблялися в Росії і які зараз неможливо привести в порядок. Їх потрібно замінювати на дизельні двигуни виробництва заводу імені Малышева.

Також там є танки Т-72, випущені в Росії, і на які в нас немає ремкомплектів. З них залишається демонтувати невелику частину взаємозамінних деталей. Або заглиблювати в землю як нерухомі вогневі точки, що в сучасній маневреній війні мало ефективне, оскільки рух — це запорука виживання, а стояння на місці — запорука загибелі.

Для того, щоб із сотень бойових машин, що десятиліттями застигли на місці, зробити сучасний бойовий танк, потрібні час і гроші.

Старий танк розбирають до останнього гвинтика, перебирають двигун, трансмісію, ходову частину, замінюючи всі гумові деталі, прокладки та інші швидкозношувані вузли.

Увесь броньований корпус, башту, гармату чистять піскоструйним апаратом до металевого блиску, ґрунтують і фарбують заново.

У найкращому випадку для цього потрібно мінімум три місяці та тисячі человеко-годин важкої роботи з металом.

Ціна відновлення одного старенького Т-64 — від 2 до 4 мільйонів гривень.

Порівняно з ціною, за якою завод Малышева робить танки «Оплот» для Таїланду (5 мільйонів доларів), це сущі копійки.

Або зробити для української армії 1 новий танк, або відновити тридцять старих. Саме так сьогодні стоїть питання в бронетанковій промисловості.

Але на відміну від нових танків, оснащених сучасними дорогими тепловізорами, лазерними прицілами, системами активної динамічного захисту, старенький відремонтований танк буде майже повністю сліпий і глухий.

Це означає, що ми повинні не просто відновлювати старі танки, щоб вони могли їздити і стріляти, але й щоб вони стріляли точно і вночі, і в будь-яку погоду.

Старенькі танки, щоб їх завезти взимку, потребують десятихвилинного підігріву двигуна спеціальним котлом. У сучасних умовах гібридної війни з масовим застосуванням безпілотників та нанесенням раптових вогневих ударів танк повинен мати можливість заводиться як легковий автомобіль — поворот ключа і покидати місце, пристрілене противником.

Для того, щоб так і було, харківськими інженерами КБ Морозова спроєктовано та встановлюється на нові танки система постійного підтримання двигуна в стадії бойової готовності.

Її потрібно замовляти та встановлювати на відновлювані танки для підвищення їхніх бойових якостей!

Наша оборонна промисловість повинна та зобов'язана в найкоротші строки відновлювати бойоздатність бронетехніки, що перебуває в резерві, та техніки, пошкодженої на полі бою.

Однак, не лише добре відремонтована або нова техніка є запорукою перемоги в бою.

Важливо готувати якісні та добре злагоджені екіпажі та командирів бронетанкових з'єднань.

Без екіпажу танк — лише шматок мертвого заліза.

Підготовка екіпажів — це вже завдання не оборонної промисловості, а структур Міністерства оборони. Найближчим часом планую вивчити це питання в деталях.

Загалом Україна може забезпечити себе зброєю та військовими технологіями приблизно на 35-40 %. Решту потрібно закуповувати за кордоном.

Європа фактично оголосила негласне ембарго на постачання будь-якої зброї в Україну. Чехія, яка раніше постачала капсульні гільзи для пістолетних набоїв, відмовилася постачати й їх.

США поставили в Україну лише невелику кількість станцій контрбатарейної боротьби, що принципово не змінило і не могло змінити ситуацію на фронті.

Тоді як путінська Росія всіма загрозами темпами продовжує постачати в Донбас танки, БТРи, системи РСЗВ, артилерію та всі види матеріально-технічного забезпечення.

Ми повинні з одного боку робити все необхідне для повноцінного запуску всіх оборонних заводів країни, що виробляють необхідні для нашої армії зброю, техніку, засоби захисту та ураження.

Саме з цією метою я за останні тижні відвідав Южмаш, Вінницький завод Форт, завод Малышева, 115-й бронетанковий ремонтний завод, інші військові підприємства.

З цією ж метою я сьогодні вилітаю в Об'єднані Арабські Емірати на виставку озброєнь IDEX-2015.

Сподіваюся, там вдасться допомогти знайти не трусливих постачальників озброєння та спецтехніки для української армії.

Зроблю звідти кілька постів про ту техніку, яка так потрібна нашій армії і яку ми, можливо, отримаємо цього року.

На фото — сотні танків, десятиліттями застиглих на Харківському бронетанковому ремонтному заводі, фото танка, відновленого зі старих запасів, фото корпусу танка, розібраного для відновлення, новий танк «Оплот», що випускається заводом імені «Малышева»", — повідомляє Антон Геращенко.

Коментарі

До цієї новини ще немає коментарів. Будьте першим!

Залишити коментар

Посилання в коментарях заборонені. Редакція може видалити коментар без пояснення причин.
На початок ↑