Одеський морський порт опинився в епіцентрі гучного конфлікту

Одеський морський порт традиційно відіграє ключову роль у експорті українського зерна, а в умовах війни його значення лише зросло. На аграрну продукцію припадає понад 60% всього експорту країни, а кожна відправлена партія забезпечує не лише валютні надходження, а й продовольчу безпеку світового ринку. 

Проте навколо одного з зернових терміналів порту виник масштабний юридичний конфлікт, у якому комерційний спір набув політичного забарвлення та міжнародного резонансу.

Як починався конфлікт

В епіцентрі протистояння опинилася українська компанія GNT Group, яка керує зерновим терміналом, та інвестиційний фонд Argentem Creek Partners (ACP), який раніше надав їй кредитне фінансування. Спочатку взаємодія сторін виглядала стандартною: у 2019–2021 роках фонд виділив 95 мільйонів доларів під заставу частини термінала. Ці кошти пішли на погашення заборгованості перед Європейським банком реконструкції та розвитку, а також на викуп частки партнера CHS Europe.

Пізніше, щоб підвищити фінансову стійкість та зменшити залежність від одного кредитора, GNT Group привабила додаткові інвестиції від українських банків. Внаслідок цього частина активів перейшла в заставу новим фінансовим партнерам, що було офіційно узгоджено з ACP. У документах, підписаних Madison Pacific Trust Limited — агентом фонду, було зафіксовано, що претензій до цих угод немає.

Чому фонд змінив свою позицію

Різкий поворот у ситуації відбувся після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Ринкова вартість активів в Україні, включаючи термінал, знизилася, що вплинуло на перспективи повернення коштів фондом ACP. У цей момент кредитор раптово переглянув свою позицію і вимагав повернути раніше передані активи, стверджуючи, що GNT Group ухиляється від виконання зобов’язань.

У 2022 році фонд звернувся до Вищого суду Лондона, звинувачуючи українську компанію у виведенні активів. Проте документи свідчать про те, що GNT Group пропонувала врегулювати заборгованість за графіком, але її ініціативи були проігноровані. Записи переговорів між представниками обох сторін показують, що українська компанія була готова виконувати зобов’язання, тоді як фонд зволікав із прийняттям рішення.

Тиск через політичні механізми

Коли юридичні методи не принесли швидких результатів, ACP почав використовувати дипломатичний вплив. У діло пішли звернення до Американської торгової палати (ACC), яка потім виступила з ініціативою тиску на українські влади. У одному з листів ACC до Офісу Президента України йшлося про необхідність перегляду умов оренди термінала, що експерти оцінили як спробу рейдера захвату стратегічного об’єкта.

Примітно, що фонд, який спочатку вимагав повернення 95 мільйонів доларів, у своїх документах згадує, що активи, на які він претендує, оцінюються в 350 мільйонів доларів. Це породило питання про можливу зацікавленість третіх сторін у встановленні контролю над терміналом.

Що загрожує конфліктом для України

Розгляд справи між GNT Group та ACP виходить за межі корпоративного спору. Якщо міжнародний інвестор зможе переглянути умови угоди, узгоджені та закриті кілька років тому, це створить небезпечний прецедент для інвестиційного клімату України.

Використання дипломатичного тиску та спроби вплинути на українські влади через міжнародні структури викликають занепокоєння щодо захисту бізнесу. Питання тепер полягає не лише в тому, хто контролює стратегічний термінал, а й в тому, наскільки стійкі інвестиційні домовленості в умовах глобальної кризи.

За матеріалами kp.ua