Розгортання російської супутникової мережі «Рассвєт» ускладнюється технічними збоями та залежністю від імпорту

Російська федерація продовжує зусилля з будівництва власної низькоорбітальної мережі супутникового зв’язку під назвою «Рассвєт», яку позиціонує як аналог Starlink. Проте, згідно з даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, реалізація цього проєкту супроводжується серйозними перешкодами.

Технічні труднощі та зміни у графіках

Основними проблемами називаються критична залежність від іноземних комплектуючих, складності з виведенням апаратів на запланову орбіту та розробкою компактних абонентських терміналів. За наявною інформацією, третій запуск супутників, який мав відбутися у 2026 році, скасовано або перенесено.

На поточний момент на орбіті перебувають 30 апаратів, виведених двома партіями: 23 березня та 19 липня 2026 року. Два супутники вже зійшли з орбіти. З решти 28 одиниць, 26 стабілізувалися на висоті 500–520 км, тоді як жоден не досягнув цільової позначки в 800 км. Частина апаратів досі виконує маневри для підйому на необхідну орбіту.

Характеристики апаратів та плани розширення

Маса одного супутника становить приблизно 280 кг, а його габарити — 2,7 × 1,8 × 0,6 м. Ключовою технологією системи є міжсупутниковий лазерний зв’язок, який дозволяє передавати дані безпосередньо між апаратами без постійного звернення до наземної інфраструктури.

Росіяни запланували до кінця 2026 року збільшити угруповання до 47–48 супутників. У 2027 році передбачається виведення ще 240 апаратів, що має забезпечити покриття 94% території РФ зі швидкістю до 150 Мбіт/с. Стратегічні цілі включають розширення мережі до 408 супутників до 2031 року та до 924 одиниць до 2035-го.

Запуски здійснюються за допомогою ракет «Союз-2.1б» з космодрому «Плєсєцк».

Інфраструктура та абонентські термінали

Головний центр управління наземним сегментом розташований у Москві. Він відповідає за контроль супутників, роботу лазерних каналів та маршрутизацію трафіку. Мережа наземних станцій також охоплює Мурманськ, Анадір, Ростов-на-Дону, Норильськ, Железногорськ та Южно-Сахалінськ.

У вересні 2026 року було завершено випробування термінала «Ультра». Заявлена швидкість завантаження даних — до 650 Мбіт/с, а пристрій здатний працювати під час руху носія зі швидкістю до 250 км/год. До кінця року планується передати замовникам близько тисячі таких пристроїв.

У 2027 році заплановано розробку чотирьох нових модифікацій терміналів: «Земля», «Міні», «Прайм» та «Вода». Авіаційний термінал «Повітря» має з’явитися у 2028 році.

Виконавці проєкту та санкційний контекст

Головним виконавцем виступає ТОВ «Бюро 1440», яке входить до складу «ІКС Холдинг». У виробничу кооперацію залучено щонайменше 46 російських та три білоруські компанії. Варто зазначити, що 22 підприємства, серед яких і «Бюро 1440», наразі не перебувають під дією санкцій.

Важливим виробником критичних компонентів є калінінградське АТ «ОКБ «Факел», яке виготовляє двигуни малої тяги та рухові установки для супутників. Водночас технологічна база «Рассвєта» залежить від імпорту електронних компонентів із Китаю, зокрема для антенних решіток, наземних станцій і терміналів.

Керівництво та зв'язок із OneWeb

Куратором проєкту є керівник «Роскосмосу» Дмитро Баканов. До свого призначення на цю посаду він очолював АТ «Спутниковая система «Гонец», яке співпрацювало з британською компанією OneWeb над розгортанням інфраструктури супутникового інтернету в Росії.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році OneWeb припинила будь-яку взаємодію з російською стороною. Водночас не виключено, що під час попередньої співпраці росіяни могли отримати доступ до окремих технічних напрацювань і технологій, які згодом використали при створенні власної системи. Показовим є те, що конструкторське бюро «Факел» раніше виготовляло компоненти для супутників OneWeb, зокрема двигуни СПД-50М (SPT-50M), а нині виробляє критичні вузли для апаратів «Рассвєт».