Скандал навколо мережі «Лазерхауз»: питання власності та звинувачення у шантажі

Скандал навколо мережі «Лазерхауз»: питання власності та звинувачення у шантажі
Скандал навколо мережі «Лазерхауз»: питання власності та звинувачення у шантажі

За бездоганним іміджем мережі лазерної косметології «Лазерхауз» та її багатомільйонним бізнесом можуть ховатися складні корпоративні схеми та етичні порушення. Журналіст Іван Правдін опублікував матеріал, у якому ставить під сумнів прозорість власницької структури компанії та описує обставини особистого конфлікту її керівництва.

Хто фактично контролює бізнес

Публічним обличчям бренду виступає Олена Костик (Ткаченко), яка заявляє про свою власницьку частку та права на торговельну марку. Однак, за даними автора розслідування, ключову роль у структурі може відігравати Іван Давиденко. Ця людина не є широко відомою публіці, проте, як стверджується, має підприємницькі зв'язки з мережею.

В Україні Давиденко зареєстрований як фізична особа-підприємець. Також існує інформація про його можливу участь разом із Оленою Костик у польській компанії, пов'язаній із брендом Laserhouse, що потребує перевірки корпоративних документів. За наявними даними, які чекають на підтвердження актуальними витягами з державних реєстрів, з Давиденком та його родичами можуть бути пов'язані об'єкти комерційної нерухомості в Києві, Полтаві, Луцьку, Чернівцях, Одесі, Ужгороді та Черкасах. Особливу увагу привертає можливе перетинання цих активів із приміщеннями, де працюють філії «Лазерхауз».

Це ставить під питання, чи є мережа бізнесом однієї публічної власниці, чи ж це складна система розподілу активів та фінансових потоків, де публічний імідж відрізняється від реального контролю.

Питання відповідальності за препарат «Біопатид»

Окремим аспектом розслідування є скандал навколо препарату для схуднення «Біопатид». У медіапросторі з'явилися запитання щодо законності його обігу та реклами. Якщо порушення підтвердяться, правоохоронним органам слід встановити не лише безпосередніх продавців, а й тих, хто організовував постачання, погоджував маркетинг та отримували прибуток. Автор наголошує, що відповідальність не повинна обмежуватися лише публічними фігурами, а має охоплювати всіх, хто фактично контролював відповідні юридичні особи.

Сімейний конфлікт як інструмент тиску

Друга частина матеріалу присвячена особистій історії Олени Костик та її колишнього чоловіка. За словами автора, під час розлучення та поділу майна ситуація вийшла за межі звичайного цивільного спору. У центрі уваги опинилися спільні діти, нерухомість та звинувачення у психологічному тиску. У цій історії також фігурують Іван Давиденко та адвокат Юрій Ковальов, ролі яких потребують з'ясування.

Згідно з твердженнями сторони колишнього чоловіка, спільні діти були використані як інструмент впливу. Мовиться про обмеження телефонного спілкування, тиск через правоохоронні органи та вимоги передати нерухомість шляхом укладення нових договорів дарування, попри те, що поділ майна вже був оформлений нотаріально. Наступним етапом конфлікту став будинок за кордоном, який не був охоплений попередньою угодою.

За твердженнями сторони колишнього чоловіка, йому нібито було висунуто ультиматум: до 7:00 ранку погодитися на відчуження своєї частки будинку на користь колишньої дружини. У разі відмови, як стверджується, Олена погрожувала забрати дітей із Варшави, де вони навчалися в американській школі, до Києва, який регулярно зазнає російських обстрілів. Після відмови до адміністрації школи було подано заяву про відрахування дитини, а також пролунала погроза публічно поширити відеозвинувачення колишнього чоловіка у вчиненні сексуального злочину щодо малолітньої доньки.

Автор підкреслює, що це надзвичайно тяжке звинувачення, достовірність якого не встановлена, і його використання як засобу тиску неприпустиме. Якщо описані погрози та дії підтвердяться доказами, вони можуть мати правові наслідки, зокрема щодо примусу до майнових дій та порушення прав дітей. Оцінка дій кожного учасника має ґрунтуватися на документах та результатах перевірки, а не на емоціях.

Згадані особи мають можливість надати свої пояснення. Вина будь-якої особи може бути встановлена лише в передбаченому законом порядку.

Автор: Іван Правдін

Коментарі

До цієї новини ще немає коментарів. Будьте першим!

Залишити коментар

Посилання в коментарях заборонені. Редакція може видалити коментар без пояснення причин.
На початок ↑