Два смертельнi слова

Взяли в полон російського десантника (не псковський, але теж заблукав).

Їдуть в машині. Двоє наших 300-х і полонений. Теже поранений, у грудну клітку, але не важко. Забинтували, крапельницю йому поставили, лікар над ним чарує.

Ребята полоненому кажуть: «Ну вот хрена ти сюди поперся? Ти ж бачиш, ми не садисти, не тортуримо. Тут ні фашистів, ні бандерівців. Лермонтова, Пушкіна тобі напам'ять розкажать можемо. Ми ось свою землю захищаємо. Ось прописка наша. А ти тут зачем? Сидів би собі вдома, ні, поперся…»

«А куди ми їдемо?»

«В лікарню їдемо. Ми лікуватися, а тебе спочатку ГУР допитуватиме».

«Так, хлопці, дурень я, наслухався, обдурили, заблукав. А ви з якого підрозділу?».

Ребята без жодної підступної думки йому в відповідь: «Ми? Так ми – Правий Сектор».

Він взяв і помер.