ISW: Територіальні вимоги Росії виходять за межі Донбасу та охоплюють південь і схід

Розширення геополітичних амбіцій

Згідно з даними Інституту вивчення війни (ISW), Володимир Путін продовжує артикулювати територіальні вимоги до України, які суттєво перевищують межі Донбасу. Для легітимації цих намірів російський диктатор апелює до власного бачення історії, наполягаючи на тезі про єдність українського та російського народів.

22 жовтня Путін публічно заявив, що окуповані території належать до "історичної Росії". У той самий день він категорично відхилив ініціативу президента України Володимира Зеленського щодо заморожування бойових дій вздовж поточної лінії фронту в рамках угоди про припинення вогню.

Концепція "Новоросії" у дискурсі Кремля

Експерти ISW зазначають, що під терміном "історична Росія" Путін, імовірно, має на увазі так звану "Новоросію". Це вигадана й нечітко окреслена концепція регіону на півдні та сході України, який Москва намагається подати як невід'ємну частину РФ.

До територій, які Кремль включає до цієї концепції, належать Крим, Луганська, Донецька, Запорізька та Херсонська області. Водночас у внутрішніх наративах російської влади до цієї зони також приписують Харківську, Дніпропетровську, Миколаївську та Одеську області. Це свідчить про те, що заявлені "історичні права" стосуються значно ширшого географічного простору, ніж ті ділянки, які російські війська намагаються захопити безпосередньо на Донбасі.

Конкретні вимоги до передачі земель

Наразі Кремль наполягає на приєднанні до РФ тих частин українських регіонів, які залишаються під контролем Києва. Зокрема, йдеться про три області:

• 20,5% території Донецької області;
• 24,5% території Запорізької області, включно з містом Запоріжжя, де до повномасштабного вторгнення проживало понад 700 тисяч людей;
• 30% території Херсонської області, зокрема місто Херсон, населення якого до війни становило майже 300 тисяч осіб.

Відсутність готовності до компромісу

За оцінкою аналітиків, позиція Путіна, який наполягає на досягненні всіх заявлених військових цілей, фактично передбачає повну капітуляцію України. Це демонструє, що Москва не розглядає переговори як інструмент пошуку взаємоприйнятного рішення, а передусім як спосіб домогтися прийняття Україною російських умов.

Відмова Путіна підтримати пропозицію про припинення вогню підтверджує, що Росія не готова зафіксувати поточний стан лінії фронту. Заяви про "історичну Росію" дають підстави вважати, що реальні цілі Кремля набагато масштабніші за офіційно озвучені вимоги щодо окремих адміністративних одиниць.